Дата вечеринки: 27 Мая 2011
Начало вечеринки: 19-00
Муз. формат: фильм
Вход: 50 грн (без места), 70 грн (ресторан); в день концерта – 70 грн (без места), 90 (ресторан); 100 грн (столики в клубе)
Контакты: 706-48-19
2009 року формації «Мертвий півень» виповнюється 20 років. Перші виступи МП відбулися у Львові на фестивалі «Вивих» та після нього. Гурт народився в студентському середовищі кінця 80-х вже минулого століття. Перші музичні експерименти МП відбувалися виключно з акустичними інструментами. Саме в такому звучанні гурт отримав перше визнання критиків та слухачів (перемоги на фестивалях «Вивих» та «Червона Рута»), а також записав свій перший альбом «ЕТО» (1991). У 90-ті роки МП активно гастролює в Україні та за кордоном (Польща, Франція, Німеччина, Чехія, Словаччина, Австрія), продовжує експерименти зі звучанням електричних гітар і додаванням нових музичних інструментів, водночас живе активним громадським життям, перманентно беручи участь у всіх можливих акціях протесту проти всіх можливих злочинних антинародних режимів. Протягом 20 років визвольних змагань МП вдалося зберегти свою незалежність, свіже звучання, любов та вірність шанувальників уже декількох поколінь. Від перших кроків до останнього часу - одна з найвпізнаваніших рис МП - пісні на вірші найкращих українських поетів: Т.Шевченко, М.Рильський, І.Калинець, Н.Білоцерківець, О.Лишега, В.Неборак, О.Ірванець, Ю.Андрухович, Ю.Позаяк, С.Жадан. На сьогодні дискографія МП складає 15 «платівок», ще з десяток - у найближчих планах. Протягом останніх 20 років історію МП творили близько 20 музикантів. За цей час хтось із них змінив свої музичні уподобання, хтось - змінив професію чи життєве кредо, але всі вони залишилися добрими приятелями, а також залишили щось особисто-неповторне в звучанні МП та ширше - української альтернативної рок - музики.
Особливістю МП є також той факт, що інші проекти його учасників не послаблюють, а лише підсилюють оригінальність та зіграність гурту. Так, приміром, Роман Чайка успішно поєднує роль телеведучого 5 каналу та гітариста МП, подібно до Юрка Чопика - за сумісництвом директора дитячого «Видавництва Старого Лева». Басист гурту - Олег Джон - успішно співпрацює з низкою інших виконавців, як музикант, продюсер та звукорежисер, а фронтмен МП - Місько Барбара - з харківським театром «Арабески», як актор. Отже, виглядає так, що «Мертвий півень» - живійший за всіх живих, можливо, тому, що двічі не вмирають.
27 травня (п’ятниця) о 19.00 у Харкові, клуб «Jazzter», пров. Театральний 11/13 тел.
Радіо Афродита – новий інді-партизанський проект «Мертвого півня». Це спроба реконструкції того, що було знищене. Спроба уявити, що радіостанцію з такими позивними не розгромили у 1945 році і вона працює досьогодні. Це збірка осучаснених переспівів майже забутих українських гітів ХХ-століття. Пам’ятати, пригадувати, не забувати, фіксувати, документувати, переказувати, переспівувати, нагадувати, зберігати, – саме такі свої внутрішні потреби, задовольнять Півні, працюючи над цим проектом.
Уряди, президенти та імперії зникають, музика та правда залишаються. Михайло Барбара: «Деякі мої друзі останнім часом наполегливо ставлять мені досить пряме запитання: «Що робити?». Це підштовхує мене до розробки персонального плану спротиву, до якого можуть долучитися інші. Мені здається, що ідея «Мертвого півня» зробити проект «Радіо Афродита» тепер є нашим обов’язком. Найкраще, що ми можемо робити – це музика. Але я вірю що до нас, крім музикантів, долучаться науковці, письменники, художники та всі, хто перейнятий питанням: : «Що робити?». Бажання переспівати старий український поп – зовсім не нове і походить не від браку власних ідей. Якось я зайшов до монтажної у Харкові, де іде робота над півнячим відео на пісню «Гуцулка Ксеня», і монтажерка мені сказала дослівно таке: «Ти знаєш, тут до мене мама заходила. Вона цю пісню знає. Почала підспівувати. А я думала, що це ваша пісня…». Ми не можемо і надалі забувати наші пісні, взагалі забувати. Час вивчити уроки і діяти асиметрично, так, як вони не чекають.
Радіо Афродита – це також своєрідна відповідь на партизанський статус сучасної української музики та культури. Відключення її від медійних каналів, дистрибуційних мереж та великих сценічних майданчиків. Радіо Афродита – це скоріше поп-музика. Однак не дешева підробка, яку нам пробують підсовувати під виглядом «українського шоу-бізнесу» (перепрошуємо за вживання порнографічних термінів).
Радіо Афродита – спроба довести, що музика для багатьох може бути живою, якісною та драйвовою. І така музика в нас є. Запис альбому відбувся на студії ФДР у Києві завдяки людям і організаціям, які «люблять Україну не лише до глибини душі, але й до глибини власної кишені.» Дякуємо ФДРу, Останній барикаді, Дзизі, Купідону, студії 3Z. Особлива подяка Романові Кальмуку, Юркові Зеленому, Маркіяну Іващишину, Джону Шморгуну, Любомиру Маркевичу, Тетяні Давиденко, Кирилові Кислякову, Богдану Логвиненку, Олесю Донію, Назару Гринику, Федору Баландіну, Дмитру та Миколі Сіомам, Сергію Харчуку, Тані Борзуновій, Сергію Мішакіну, Марті Барбарі, Ігорю Копестинському, Зурабу Аласанія, Вахтанґу Кіпіані та всім українським партизанам усіх часів та народів.
Історична довідка: «Афродита» – короткохвильова (43 м) радіостанція УПА, організована влітку 1943 для ознайомлення західного світу з боротьбою ОУН. Апаратуру закупили в польського підпілля за 45 тисяч злотих, доставили до крамниці на Бернардинську площу в кількох скринях. Перевезли візком (візник думав, що везе горілку) в помешкання на Бляхарську. Потім перевезли в Стрийщину. Складав інженер з Кракова, українець Гошовський. Розміщалась в колибі біля села Ямельниця. Працювала від осені 1943. Надавала щоденно 12 чверть годинних випусків чотирма мовами: українською, російською, французькою і англійською. Працювали: Я.Старух (керівник.), Б.Галайчук, Л.Лемик, К.Яворівський, В.Макар. Д.Лушпак, К.Цмоць. Чужомовні програми вів бельгієць А.Газенбрук. Розгромлена енкаведистами 7.4.1945.
